Наш стяг - пшениця золота під голубим склепінням неба
Сьогодні - День Державного Прапора України.
Колись, даруючи мені цей рушник, моя бабуся сказала: "Це вишито національними кольорами". Я здивувалась, бо знала, що кольори української вишивки - червоний і чорний. Але чомусь не здогадалась запитати, чому вона так сказала. Це було давно, можливо на початку 80-их років. І лише коли почалась перестройка, я дізналась, що це - кольори національного прапора.
Вишивався рушник давно, скоріш за все, ще в Польщі, тобто до 1944року, коли етнічні українці були репатрійовані в СРСР. В них був вибір - або переселення під Східну Прусію і повна асиміляція, (розселяли по різних селах) або в Радянську Україну.
В будь-якому разі, залишатися в повністю українському селі, на батьківщині своїх предків, Підляшші, не дозволяла тодішня польська влада. Вся наша рідня, за винятком однієї родини, переїхала в Україну.
( Collapse )
Колись, даруючи мені цей рушник, моя бабуся сказала: "Це вишито національними кольорами". Я здивувалась, бо знала, що кольори української вишивки - червоний і чорний. Але чомусь не здогадалась запитати, чому вона так сказала. Це було давно, можливо на початку 80-их років. І лише коли почалась перестройка, я дізналась, що це - кольори національного прапора.
Вишивався рушник давно, скоріш за все, ще в Польщі, тобто до 1944року, коли етнічні українці були репатрійовані в СРСР. В них був вибір - або переселення під Східну Прусію і повна асиміляція, (розселяли по різних селах) або в Радянську Україну.
В будь-якому разі, залишатися в повністю українському селі, на батьківщині своїх предків, Підляшші, не дозволяла тодішня польська влада. Вся наша рідня, за винятком однієї родини, переїхала в Україну.
( Collapse )
