olga_kulaj (olga_kulaj) wrote,
olga_kulaj
olga_kulaj

Каміно де Сантьяго. Camino Sanabrés. День 1-й. Гранха де Мореруела - Табара, 27 км.

Ось що я писала увечері того дня, 17 вересня 2019р:
"Пройдено 27 км. Бобік здох, :) бо спека, а йти, в основному, без тіні. З Самори виїхали о 8.15 (фактично о 8.25, така в них пунктуальність). Стартували в Гранха де Мореруела о 10 год., бо з півгодини чекали поки відкриють бар, щоб поставити печатки. Спочатку зайшли в місцевий альберге, але там - нікого, ми покричали, ніхто не вийшов, скористалися туалетом і пішли до бару."

1.  Стартуємо в Granja de Moreruela (Гранха де Мореруела), тут 280 жителів. Слово Granja означає "ферма", в цих краях багато назв, в яких першим є це слово.
 З прапорами - то альберге (притулок для пілігримів). Поруч - Церква Сан Хуана Батіста середини XIX ст.
Біля церкви - стела, на якій написано  про  те, що тут Каміно де ла Плата з"єднується з Каміно Санабрес, який тут починається. Ці моноліти, які узагальнюють ідентичність кожного населеного пункту, розміщені поруч із церквами кожного з міст Каміно де Сантьяго у провінції Самора. І далі теж будуть подібні.
20190917_090156

2. В альберге. За шторочкою - душ.
20190917_090322

3. Тут - дві спальні по 10 місць.
20190917_090331

4. Будинок в Гранха де Мореруела. 20190917_094815

5. Місцеві завсідники бару сказали нам, що барменша скоро приїде.  Чекали ми хвилин 15-20. Хто буде йти Санабрес, майте на увазі - ключі від альберге брати тут, в барі Teleclub. Тут же й Креденсіаль штампують. Бар -  зразу на в"їзді в село, справа, а альберге трохи далі, через дорогу.
20190917_091245

6. Поки чекали, обійшли навколо бару і знайшли фуенте з питною водою.
20190917_091935

7. Все, штампи поставили, кафе кон лєче (каву з молоком)  випили і вперед. Попереду 381 км. Скільки з них проїдемо, точно не знаємо, але плануємо там, де автораса і промзона, це один раз 19 км, і другий - є варіанти 30-40 км.
В отих тополях, що зліва, зразу знайшли собі дрини (палиці). Там якась вода була і мертвий лелека лежав.
Леоніду дрини прослужили до самого Сантьяго, а мені на півдорозі довелось замінити на евкаліптовий, бо цей з самого початку був так собі, а після цілого дня дощу дуже вкоротився.

На старті, і тут, справа, два знаки Каміно і стрілки вправо і вліво. Каміно Санабрес є частиною Віа де ла Плата (Срібний Шлях), (Via de La Plata) що веде з Севільї (близько 1000 км). І саме тут, в Гранха де Мореруела, ла Плата розділяється на два маршрути,  один -  на Асторгу і досить скоро вливається в Французький Шлях (Camino Frances), а наш - наліво, Каміно Санабрес (Camino Sanabrés), на Оренсе (Ourense)/
20190917_095656

8. Перший стовпчик Каміно. Це - регіон Кастилія і Леон. тут всі стовпчики будуть такі. А в Галісії ця мушля (раковина морського гребінця) буде повернута горизонтально (логічніше). Бо її центр символізує Сантьяго де Компостела, нашу мету, а промені - маршрути, що ведуть до цього міста.
20190917_095812

9.
20190917_100125

10. Виноградники і погреби.
20190917_100205

11. Вийшли за село. По дорозі багато ожини, але нам не сподобалась, дуже солодка, зовсім нема кислинки, спрагу не втамуєш.
20190917_101645

12. А тут  на винограднику якісь постріли. І далі теж. Ми думали, що то мисливці, може на кроликів полюють. Аж ні! То записані звуки пострілів, іноді хижих птахів, і схоже, що реагують на рух.
20190917_101740

13. Як в пісні "Далека дорога твоя...".  І навколо жодного населеного пункту.
20190917_101935

14. Тут в тіньочку простелили каремат і відпочили.
20190917_103626

15. Далі 6, 6 км по полях, на яких ростуть дуби вічнозелені, іноді соснові лісочки. Розмітка хороша.
Через 6, 6 км буде  арочний міст через річку Есла. Лєпота там...

20190917_105908

16. Навколо нас - вічнозелені дуби. Такі будуть ще 2-3 дні, а далі підуть ліси зі звичайних дубів, як в нас.
Обгорожено, отже це пасовиська. А кого пасуть - не видно. Можливо, свиней, хамон "вирощують". Свині ж люблять жолуді.
20190917_110054

17. А на цих пасовиськах - пізньоцвіт (рос. безвременник) . Багато хто помилково називає його шафраном.
20190917_110325

18. А десь там, де дерева будуть густіші, нам вовк перебіг дорогу, а потім з кущів за ним вибігли три великі собаки, можливо, здичавілі (тут таке буває), а може ті, що охороняють пасовиська. Ми аж остовпіли від здивування.
20190917_111502

19. Оце такі вічнозелені дуби.
20190917_111918

20.
20190917_112421

21.
20190917_113306

22. Підходимо до річки Есла.
20190917_113841

23. Сонце вже добряче припікає.
20190917_114001

24. Puente Quintos (Міст П"ятий), збудований в 1920 році. Приблизно за 300 м нижче по течії є напівзруйнований середньовічний міст, теж арочний, але його видно лише тоді, коли у водосховищі спускають воду. Він з"єднував береги на дорозі, що вела до цистеріанського монастиря (ми знали про красиві руїни цього монастиря, але не стали подовжувати собі шлях на 4 км).
20190917_114437

25. За мостом довелось трохи по скелях полізти. Там був знак, що пішим і велопілігримам можна по трасі, направо,  але обережно, а по горах, наліво,  -  тільки пішим. Ну навіщо нам та траса?
20190917_115005

26. В тіні цих дерев і пообідаємо.
20190917_115555

27. Обідали біля такої прикольної квітки, яка виявилась зовсім не квіткою, а ягодою. А листя схоже на  півонію.
20190917_122852

28.
20190917_124531


28-а Відео, 20 сек.



29. Трохи притомилась, піднімаючись. Та й жарко. Але кам"яну стрілку поправила.
20190917_124559

30.
20190917_124707

31. Води в нас з собою 2л на двох. А хотілося б більше.
20190917_131015

32. Раптом струмочок, якого не було на карті. А з мене вже сім потів. От би ноги намочити! Але ж ми 10 хвилин, як відпочивали, а час дорогий. Тому тільки вмились.
20190917_132033

33. Після гір - поля, поля, поля...  Сонце, сонце, сонце... І як люди ходять, коли 32 -38 градусів? Тут 25-  26 в тіні, а на сонці як жарко!
Прикольні ворота. На одній половині написано "Вілла де ла Роса", на другій, що прохід заборонено.  А ніякої вілли і близько не видно. Але нам не туди. Добре, хоч тінь є, трохи охолодимось.

20190917_140328

34. Про що можна розмовляти подружжю, йдучи так довго? - Про навколишню красу, про сільське господарство (бо дуже відрізняється від нашого) і про іспанські слова і вирази (так і мову вивчимо :) )
20190917_141357

35. Поступово стали розуміти, чому в них така висока стерня від злакових. Бо каміння на полі багато.
І ніхто  нічого не палить, як в нас. за 17 днів, що ми йшли, не побачили жодного диму, насолоджувались чистим повітрям. І стихійних звалищ теж нема, одне за весь час побачили в лісі. І обочини чисті.
20190917_143951

36. Невже тут в чистім полі люди живуть? - Ні, то типу дачі, виноград вирощують. І на паркан в"ється. Але ми поважаємо приватну власність, тому не скубемо його. Зате на фундамені паркану лежало гроно, от його ми з задоволенням з"їли.20190917_152521

36-а. Відео, 56 сек.


37. Справа стовпчик - зрошення дощуванням. На горах - вітряки,багато, але на фото погано видно.
20190917_152811

38. А в кукурудзі крапельний полив, шланги йдуть через кожен ряд. І по 3-4 качани на одному стеблі.
20190917_154251

39. І ніде ні душі, наче воно саме все обробляється. Раніше, коли йшли повз пасовиська, де вічнозелені дуби, ми двічі бачили машини, заїжджали на загорожені території.
20190917_155353

40. Фарамонтанос де Табара.  Тут мешкає 144 особи. Нема ні магазина, ні кафе.
Звідси ще більше  7 км. В нас такий великий етап, бо не було варіантів, і від Гранхи перша вода через 19 км, саме тут,  в Фарамонтанос де Табара.  В тренувальних походах вдома ми ніколи не ходили більше 23 км, а тут перший день - і зразу  майже 27.
До того ж, вдома ніколи не тренувались 2-3 дні підряд, тільки один день на тиждень.
20190917_161344

41. Фуенте - наш водопій. Він не прямо на маршруті. Місцева жіночка нам показала, в яку вуличку треба піднятись. (Перша людина, яку ми побачили за день).
Потім ще нам місцевий чоловік показав і фуенте з агуа потабль (фонтанчик з питною водою), сказав, що в їхніх краях працює багато українців, працюють муй бьєн (дуже добре). Я запитала, де працюють, агрікола чи конструсьйон (сільське господарство чи будівництво ), відповів, що в малій індустрії.
Побажав нам буен Каміно (доброго Шляху) і Льоні сказав, що його мухер , тобто, я, добре говорить іспанською. Це побажання ¡Buen Camino! ми будемо чути багато-багато разів. І від місцевих жителів, і від колег-пілігримів.
 
:) А до Табари нам ще чесати 7 км. Ох і важкі вони були...
20190917_161723

42. Церква  св. Мартіна Iglesia de San Martín.
Первісний храм був освячений у середині  XIII ст.єпископом Асторзьким, але  від первісної споруди нічого не збереглося.
20190917_165341

43. Йдемо далі по полях. Тут  вже є якесь життя. На одній половині пасуться вівці, друга поливається. І нам пощастило під той душ потрапити, ми так підгадали, коли та форсунка повернеться :) .
20190917_170421

44. Пізньоцвіт просто на дорозі. А кроки наші цілий день: "шурх-шурх, шурх-шурх..."
20190917_172440

45. Тут  видно вітряки на горах. Переходимо мостом через автотрасу. Вечоріє.
20190917_182914

46. Заходимо в Табару. І ось вона - місцева рослина, галісійська капуста, з якої готують суп "кальдо галлєго". Обламують нижні листки, а вгору росте й росте, бувала й вища за мене .

Я така втомлена, що  відчуваю соломинку в кросівку, але лінь роззутись. І хоч в Табарі я її  витрусила, водянку таки натерла. Щовечора проколюючи її голкою, обробленою йодом, і прошиваючи ниткою, теж змоченою в йоді, залишала нитку на ніч, як дренаж. Все гарно підсихало. Вранці нитку виймала, і за три ночі позбавилась водянок і надалі не було жодної. Є фото цієї "екзекуції", але раптом серед моїх читачів є чутливі особи :)...
20190917_185742

47. В Табарі  населення - 762 особи, висота її над рівнем моря  750м.
Парафіяльна церква Санта-Марія. Романська церква. 3 червня 1931р. оголошена історичною пам’яткою, збудована в 1137 році. Реконструйована в 1761 році.
20190917_190149 поверн.

48. Парафіяльна церква Богоматері Успіння (Iglesia parroquial de Nuestra Señora de la Asunción), збудована в 1559 році.

20190917_190855

49.  В Табарі народився Леон Феліпе (1884–1969), один з найвидатніших поетів Іспанії.
20190917_191222

50. Але нам не до пам"яток. Вже 19 година. Ми шукаємо продуктовий магазин і альберге. В магазині купили  чималу буханку хліба і фрукти на завтра.
Ось і альберге, майже за селом. Відпочивають двоє пілігримів, ям ми потім дізнались, іспанці, велопілігрими, батько й син.
Нам дуже рекомендували цей альберге, писали, що варто заночувати "у Хосе". І ми згодні, варто. Незважаючи на те, що альберге не найкомфортабельніший з тих, де ми потім були, тут є дух Каміно. Оспітальєро (Hospitaliero) Хосе Альмейде сам пройшов не один маршрут Каміно, написав кілька книг і розуміє потреби паломників. Як тільки побачив, що я хочу заморозити воду, щоб зробити чоловіку масаж коліна, зразу дістав з морозилки такий синій мішечок, спеціально заморожений для подібних цілей.
20190917_195816 поверн

51. Ми ніколи не ночували в хостелах. Коли надумали йти в Каміно, рік тому, я найбільше боялась, як буду спати, коли хтось хропітиме. Взагалі, при шумі спати не можу. З допомогою Гугла я стала "професором" з  берушів (затичок для вух), набрала аж три види, і сьогодні вони дуже знадобились, обом.

Але повернемось до нашого приходу в альберге. Нас зустрів Хосе, проштампував Креденсіаль, зареєстрував, показав ліжка. А оплата тут - донатіво, тобто, добровільні пожертвуванння, при виселенні, вранці.
Як потім розповідав мій чоловік, що першим враженням було: "куда я попал, и где мои вещи".  Повна хата народу. Всі говорять по-ненашому.  :)  Розетки зайняті. Нам дістались обидві верхні ліжка.
А тут кажуть, що о 20 годині - спільна вечеря. Можетет уявити, як воно, коли падаєш з ніг, до вечері треба встигнути в душ, а нема навіть табуретки, щоб сісти, поки будеш рюкзак розкурочувати. Не сідати ж на чуже ліжко.
В кімнаті 14 місць. нас ночувало одинадцятеро.
20190917_200455

52. Хосе  покликав до вечері класичною музикою. І такою ж розбудив нас вранці. Перед вечерею виступив з душевною промовою про Каміно, в якій ми розуміли дуже мало. Але про братство, дух і т.ін. зрозуміли.

Він вранці на прощання  подарував кожному такі малесенькі заламіновані листочки з ниткою, які можна кудись повісити, де написані його вислови. Один про те, що якщо хтось хропе, то уяви шум моря і насолоджуйся мріями. Другий - "Ваша цінність - це те, чим ви відрізняєтесь від інших". З одного боку іспанською, з другого - англійською.
А приготував  він для пілігримів  суп гаспачо, просто з холодильника дістав, смачний, і не занадто гострий. А ще рис з куркою, схожий на плов, може, це паелья, але я знаю її лише з морепродуктами. Порції були величезні, я, коли побачила, скільки Хосе накладує в тарілки,  зразу попросила половину. А ще було вино, фрукти, сангрія, лимонад, а таким, як ми, що не можуть без гарячих напоїв, був чай.
20190917_200846

53. Коли ми прийшли в альберге, я віддала Хосе куплену буханку хліба, і сказала, що завтра ми хочемо відрізати от стілечки, Хосе погодився, і на ранок в нас була така можливість.

Оскільки тут, як бачите, стіни завішані всілякими цікавими, а іноді й корисними речами, то я запропонувала Хосе обрати одну зі своїх 12 фотографій Чернігова, які я розрукувала вдома, попередньо нанісши на них напис Ukraine Chernihiv.  Він обрав зимове фото.  Для чого ми це робили, розповім в наступних постах.

Тут сидять: справа німець Льюіс,  з яким ми ще кілька разів перетинались і ночували  разом в альбергах, далі голандець Міхаель (з ним ми познайомились в цей, перший день, а попрощались в останній, коли їхали на Фіністеру, до океану), далі німкеня Ева, яку я спочатку прийняла за дружину Льюіса, але виявилось, вона йде сама, як і Льюїс, і Міхаель, а в  альбергах і кафе спілкуються. В синіх футболках батько й син, іспанці, в бірюзовому - я, біля мене дві француженки, мужчину з бородою не знаю, біля нього - Леонід, мій чоловік.
Приємна, дружня атмосфера. Справжне "посвячення в пілігрими", завдяки Хосе.
20190917_201348

54. От така різна "наочна агітація" на стінах.
20190918_074430
Ніч була веселенька.  Виявилось, що двоє чоловіків не слабо хропуть, довелося перевірити беруши, але мало допомоголи. Спала я мало.
А телефони і повербанк ми зарядити встигли.


55. Весь наш маршрут Каміно Санабрес від Гранха де Мореруела до Сантьяго де Компостела. Червоні крапки - то я наносила джерела питної води, вручну, поштучно. Це скрін з додатка Maps.me, а туди маршрут закачувала поетапно з сайта, який мабуть, найважливіший і найпотрібніший  для пілігримів gronze.com

Screenshot_20191008-230449_MAPSME

Screenshot_20191218-155633_MAPSME

Далі буде...
Tags: sanabres, Испания, Камино де Сантьяго, Каміно Санабрес, Каміно де Сантьяго
Subscribe

Posts from This Journal “Каміно де Сантьяго” Tag

promo olga_kulaj july 19, 2013 21:59 68
Buy for 10 tokens
Инструкция по организации самостоятельного путешествия. (наш опыт) Моя рідна мова – українська, і емоційну розповідь мені було б зручніше писати українською. А оскільки будь-яка писанина в блозі розрахована на читачів, то щоб моя аудиторія була більшою (можливо, мій досвід буде комусь…
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 4 comments